Історія ПДМ

Історія Палацу дітей та молоді почалася з рішення, яке було прийнято на засіданні Рівненського обкому КП(б)У від 6 березня 1940 року "...Об оборудовании Дворца пионеров в городе Ровно", за підписом секретаря обкому КП(б)У В.Бегми. Влітку 1940 року Палац вже працював у будинку на вулиці Соборній, 3. Ще на початку століття цей будинок належав власникові Ісі Яполутеру. Під час будівництва Свято-Воскресенського собору він керував підрядними роботами, і, певно, так "уміло", що вистачило коштів і власний будинок збудувати. З 1936 по 1939 роки, у цьому будинку розміщувався музей господарства Волині.
 

Довоєнний період

Напередодні війни у Палаці піонерів у різних гуртках (драматичному, художнього читання, балетному, ансамблі пісні і танцю, духовому оркестрі, шумовому, скрипальському) займалися 1200 юних рівнян різного віку. Окрім гуртків художнього напрямку, були інші. У той рік кранїна жила передчуттям війни, а тому в Палаці поруч з художніми гуртками були обронно-фізкультурний, протиповітряний, хімічної оборони, ворошиловських стрільців, військово-санітарний, планерний, гімнастичний та інші.

Життя Палацу в довоєнний період досить часто висвітлювалося на сторінках обласної газети "Червоний прапор". Напередодні Нового 1941 року в газеті було вміщено замітку - "Палац до Нового року": "....в Палаці вперше буде новорічна ялинка. Діти готують велику новорічну програму. Балетний гурток, яким керує тов. Савіна, готує балет "Новорічна ніч" на музику Чайковського. Драматичний гурток (керівник тов. Шаро) готує постановку "Снігуронька". 

Нові пісні вивчає шумовий оркестр. Палац піонерів у дні проведення ялинки обслужить до 3000 школярів". Серед активних учасників піонерської та комсомольської діяльності Палацу були відомі люди, серед яких, зокрема відомий журналіст та фотограф Кім Закарлюк. Пригадує Галина Чайка у минулому вчителька СШ №7: "Балетний гурток, у якому я займалася перед війною, готувався до поїздки у Київ на фестиваль танцю серед бальних колективів, але почалося бомбардування і фестивалю відбутися не судилося".

Повоєнний період

Минув рік після війни, і влітку 1946 року завершився капітальний ремонт будинку, де розміщувався Палац. На ремонтних роботах активно працювали комсомольці міста - допомагали в обладнанні і оформленні будинку, впорядкуванні території. Після завершення робіт на першому поверсі була розташована дитяча бібліотека і станція юних натуралістів , на другому приміщення Палацу піонерів. 

Бюро обкому комсомолу затвердило кандидатуру директора Палацу піонерів - Ольгу Батуріну. Колектив працівників Палацу нараховував усього 12 осіб, з них - 7 педагогів. Почали працювати гуртки - хоровий, балетний, драматичний, художньої вишивки та образотворчого мистецтва. Педагоги робили все можливе, щоб повернути відібране війною дитинство - влаштовували ялинки, відзначали дні народження дітей, батьки яких загинули у роки фашистської окупації, організовували різні свята. Напередодні офіційного відкриття директор Палацу привезла з Києва на вантажівці статуї піонера та піонерки, які в довоєнний час стояли на невисоких постаментах перед входом у Палац.

Офіційно Палац піонерів був відкритий у день народження піонерської організації ім. Леніна. До відкриття була оформлена виставка дитячих малюнків та вишивки, а також концерт художньої самодіяльності.

У червні 1947 року у Києві відбувся другий зліт піонерів України, в якому взяли участь піонери Рівного, вихованці Палацу піонерів.

На початку 1948 року в Палаці створений ансамбль піонерської пісні і танцю. Учасники ансамблю, окрім концертної програми, готували виставу. Одна з вистав "Сон у лісі", була представлена на республіканському огляді художньої самодіяльності у Києві. Гуртківці разом з педагогами готували заходи. 

При Палаці була організована Школа піонерського вожатого. За їхньою участю була обладнана піонерська кімната, де проходили засідання обласного та міського штабу піонерів, зайняття піонерського активу, навчання піонервожатих. Таким чином післявоєнна відбудова Палацу завершилася, і він розпочав свою активну діяльність.

Театральне життя Палацу піонерів та школярів      

У багатьох театральних поколінь рівнян з Палацом піонерів пов'язані найсвітліші спогади.
У перші повоєнні роки у Палаці було декілька педагогів, які складали основу педагогічного колективу. У той час вони створювали гуртки, які активно працювали. Одним з таких педагогів була Віра Олександрівна Рімша. Вона працювала у Палаці з 1948 року, була професійною актрисою, закоханою в театр. Читати далі >>>>>

Період розбудови та становлення Палацу піонерів та школярів (60-80 роки)  

В данний період основна увага приділялась вивченню, узагальненню та розповсюдженню кращого досвіду піонерський дружин та шкільних комсомольських організацій, розвитку дитячого самоврядування на рівні шкіл та міському.
Вищими органами самоврядування були міські штаби, роботу яких скеровували методисти Палацу піонерів. Читати далі >>>>> 

 

Опис блоку: 
В загальній палітрі 75-річчя ПДМ пройшов шлях від Палацу піонерів – до Палацу дітей та молоді, від невеличких декількох приміщень по вул. Соборній – до величезної будівлі по вул. Князя Володимира, в реалії це шлях довжиною в людські долі, громадянські позиції, змінність історичних епох, соціальних і політичних формацій, врешті решт - держав. 75 років – закладу, який впродовж всієї своєї історії був віддзеркаленням ідейної спрямованості країни, що бачила своє майбутнє саме в дітях.