«Волинь моя – гаї зеленолисті, уквітнені долини, як вінок,
Вбираєшся в калинове намисто, й немов куделиця закручуєш танок»
Такими словами часто розпочинаються концерти народного вокально-хореографічного ансамблю «Куделиця», Рівненського міського Палацу дітей та молоді, який цими днями святкує своє 15-річчя. І, дійсно, коли дивишся, як танцюристи своїми віртуозними рухами-викрутасами заплітають у танці, звалося б прості життеві картинки і сюжети, складається враження, що із прядіння плететься яскраве полотно історії і культури українського Полісся.
А починалось все у 1995 році, коли потрібно було вирішувати, що далі робити з вирослими з коротких штанців і спідничок, учасниками зразкового хореографічного ансамблю «Дружба». І керівникам колективу на чолі з директором ПДМ І.Первушевською прийшла думка створити молодіжний ансамбль танцю. З того часу розпочалась історія самобутнього колективу – молодіжного ансамблю танцю «Дружба», а з 2003 року вокально-хореографічного ансамблю «Куделиця».
У 1997році колектив захистив почесне звання «Народний аматорський колекти України», яке йому було присвоєно у 1998 році. за великі творчі досягнення і високий виконавський рівень.
Увесь творчий шлях ансамблю, це пошук оригінальних форм і своєрідного виконавського стилю у народно-сценічному мистецтві через реалізацію духовних і емоційних потреб молоді шляхом розвитку у неї високого естетичного смаку засобами музичного, пісенного і хореогравічного жанрів.
Натхненником і організатором усього, що відбувається в «Куделиці» є знаний в Україні і за її межами хореограф, незмінний художній керівник ансамблю Анатолій Крикончук, чий творчий потенціал дозволяє втілювати на сцені професійні високохудожні твори народно-сценічного мистецтва, які щороку поповнюють різноманітний репертуар колективу.
Десятки випускників «Куделиці» тепер реалізовують себе у різних галуях життя, і та креативність, яка відпрацьована і розвинута на сцені Палацу дітей та молоді, сценах інших міст і сіл України та за її межами, дозволяє їм впевнено іти до своєї мети і мрії. 19 квітня 2010 р. о 18-00 вони прийдуть на концерт «Куделиці» з нагоди 15 – річчя колективу, щоб знову поринути у чарівний світ української пісні і танцю, поздоровити молоде покоління колективу з новими творчими здобутками і досягненнями.
«Я люблю місто Рівне за те, що в ньому є найкращий у світі ансамбль «Куделиця» - таке зізнання можна прочитати сьогодні у Всесвітній мережі Інтернет. Чи не це є найкращим результатом роботи педагогічного колективу Рівненського міського Палацу дітей та молоді – флагмана позашкільної освіти України.
|
14 лютого в 17-00 в глядацькій залі Рівненського міського Палацу дітей та молоді відбудеться
творчий вечір Крикончука Анатолія Сергійовича, Відмінника освіти України, художнього керівника Народного вокально – хореографічного
ансамблю «Куделиця» Палацу дітей та молоді.
Осінь, опсипана золотом
Анатолієві Крикикончуку – 50! З них 40 – на сцені!
Танцівник, музикант, педагаг, хореограф, балетмейстер, композитор – різноплановий митець і просто чудова людина – художній керівник вокально-хореографічного ансамблю «Куделиця» Рівненського міського Палацу дітей та молоді Анатолій Крикончук давав у суботу 14 лютого свій ювілейний бенефіс.
Розпочинаючи концерт, винуватець події вклонився присутнім і зі щирою усмішкою побажав здебільшого колегам, друзям і знайомим, які заповнили глядацьку залу ПДМ гарного вечора й чудового відпочинку. Бенефіс –це ж подарунок!
І залунали-закружляли «Вербовая дощечка», «Стрибунець», «Троїсті музики» - яскраві, веселі, запальні, самобутні. У кожному є знайдена, підмічена колись і втілена в народно-сценічну якась особлива родзинка – ознака правдивого народного життя, сільського українського побуту і гумору. Здається, нічого особливого: «Ой поїхав за снопами», «Як їхали чумаченьки» - типові національні картинки, ретроспективні замальовки. Про таке, мовляв, все, що можна, написав уже Гоголь! Ото ж бо! Танці Анатолія Крикончука – такий же точний мистецький вираз нашого і наших предків менталітету: наївності, оптимізму, такої-собі хитринки-лукавинки, без чого «і ми – не ми, і я - не я.
Зала аплодувала, всміхалася, місьцями – навіть реготала! Не бенефіс – а справжеі вечорнийі влаштував пан Анатолій! «Гиля, гиля, сірі гуси», «Ластівонька», «Капелюх». Чи бачили ви, як колись наші пра-прабабусі потай-радісно зустрічали з поля пра-прадідусів?! А як чумаки ходили волами по сіль, а поверталис з молодицями?! А що то за така необачрість – на посиденьках дати дівкам поміряти капелюха?! Знаєте про що це? Про кохання! Наразі найголовніша (а може й єдина взагалі) тема мистецтва всіх часів і народів! Як колись (і дуже добре, що й дотепер) парубкували, зустрічалися, закохувалися, носили на руках й одружувалися. А інакше – не було б нас! Тож не просто задля розваги «Вийди, Грицю, на вулицю», «Рипуни», Поліські притупи», Ой поїхав мій миленький на базар», «Козачок» «Біля наших ворітець», ба навіть Ой-ра з викруиасами»! Вічні теми!
Ось так побачили люди і зрозуміли творчі вечорниці Анатолія Крикончука і і його «співювілярів» - ансамблів «Куделиця» (ПДМ), «Росинка» (Кузнецовськ), «Надзбручанка» (Тернопільська обласна філармонія), «Веселі черевички» (Львів), «Вербонька (Зорянська школа мистецтв), «Дружба» (ПДМ). Під чудово, зі смаком і майстерністю виконані композиції ансамблю народної музики ПДМ (керівник Олександр Аксьонов) під бандуру і баян, скрипки та фагот з сопілкою та бубном перед глядачами промайнули картинки народного життя, густо уквітчані мудрістю і глибинною філософією українців – тим. Що характеризує націю і, взвгалі, одну від іншої відрізняє.
Щаслива людина Анатолій Сергійович! Це підтвердили й про це казали після закінчення концерту десятки найближчих його колег, які з’їхалися на гостини чи не усієї України. Про це зі щирою подякою говорила директор Палацу Ірина Первушевська. Казали, в нього навіть хобі немає, немає іншого захоплення, крім народно-сценічної творчості. Він живе своєю роботою, нею захоплений і нею зачарований. Він знайшов свою мрію...
|
