Історія в обличчях
Історія Палацу — це передусім історія людей, які роками віддають своє серце дітям, творчості та спільній справі. Це педагоги, для яких робота стала покликанням, а Палац — другим домом. Саме завдяки їхній відданості, мудрості та любові тут народжуються мрії, зростають таланти й формується майбутнє.
Кожен із них — жива сторінка історії Палацу. У їхніх руках зберігаються традиції, які передаються з покоління в покоління, і водночас народжуються нові ідеї, що наповнюють заклад життям, рухом і натхненням. Їхній досвід, терпіння й щире бажання підтримати дитину залишають глибокий слід у серцях вихованців та колег.
Розділ «Історія в обличчях» — це простір вдячності й пошани тим, хто своєю щоденною працею творить обличчя Палацу. Це історії людей, які стали його душею, опорою та світлом для багатьох поколінь.
Зі спогадів педагога екологічного центру ПДМ Варвари РИСКОВОЇ
(НЕ)ЗВИЧАЙНИЙ БУКЕТИК ФІАЛОК…
Її поява на світ – квітнева весна, а перші квіти, які зустріли новонароджену дівчинку – фіалки. Можливо, ця перша її весна і ці квіти спрогнозували той головний шлях, яким Варвара Рискова йде сама і веде за собою молоде покоління, своїх учнів і послідовників Рівненського Палацу дітей та молоді.
Варвару Георгіївну нині знають не лише в Палаці, а й на Рівненщині, як високопрофесійного фахівця в галузі природознавства і дієву захисницю природи краю. Здається, що для неї вже немає незвіданих стежин до унікальних природних куточків нашої області, які треба пізнати і зберегти для нащадків. За багаторічним досвідом її активної діяльності стоїть великий багаж знань, які вона до краплі віддає своїм вихованцям.
Віра Рімша - професійна актриса, закохана в театр
У багатьох поколінь рiвнян з Палацом піонерів пов’язано найсвітліші спогади. У перші повоєнні роки у Палаці було декiлька педагогiв, які складали основну педагогічного колективу.
У той час вони створювали гуртки, якi активно працювали протягом багатьох років.
Одним з таких педагогів була Bipa Рiмша. Вона працювала у Палацi 3 1948 року, була професійною актрисою, закоханою в театр, i цю любов передавала дiтям. «Інтелігентна людина, чуйний та мудрий педагог, так згадують про неї її учні. Творчий почерк Театру Юного глядача який вона очолювала, відрізнявся від шкiльних драмгуртків високою сценічною культурою. Репертуар театру був насиченим i різноманітним. Яскравим видовищем була казка «Дванадцять місяців».
Також вистави «Лiсова Казка», «Попелюшка». Окрасою репертуару була казка «Чиполiпо». Дiти вчилися акторськiй майстерностi, нелегкому мистецтву перевтiлення. Згодом театр про6ував свої сили у бiльш серйозній драматургії. На афiшах з’являються назви вистав «Друзi Віктора Розова», «Юпiсть Батькiв» Бориса Гор6атова, «Два Капiтапи» Венiмiна Каверiна.
Спогади Ганни ТРОЦЮК
1 квітня 1977 року, хочете вірте, а хочете ні, я вперше переступила поріг Рівненського палацу піонерів та школярів. Моя посада – методист за місцем проживання. Був якийсь острах, бо напрямок роботи – абсолютно новий. Тоді думалось, що це ненадовго, що звільниться десь в школі місце вчителя математики і я перейду працювати за спеціальністю. Проте не так склалося, як гадалося. Затрималася я в Палаці більше ніж на 30 років. Пройшла пішки все місто, щоб познайомитися з роботою всіх підліткових клубів, спорт інструкторів та педагогів, перечитала всю літературу з даного питання, яку на той час можна було віднайти.